Дисципліна під час домашньої роботи

Нещодавно до нас звернувся тато восьмирічного Олега, який заїкався. На занятті в центрі Олег себе поводив дуже старанно виконуючи всі мої вказівки при роботі з програмою. Йому все вдавалося досить легко.

Хочу зауважити, що не кожна дитина старанно працює, навіть на першому занятті. Старанність залежить від мотивації дитини, тобто наскільки їй це потрібно. Першу частину заняття Олег зробив досить легко. На другій частині, коли необхідно було утримувати свою голосову щілину у розслабленому стані, а також слідкувати за високою формантою голосу виникли незначні труднощі, які Олег подолав без особливого напруження, чітко зрозумівши, що необхідно робити і як саме утримувати своє мовлення під повним контролем свідомості.

Тобто він зрозумів як говорити без жодного заїкання в будь-якій ситуації життя. В кінці заняття я запитую в кожного пацієнта, і звичайно ж запитав у Олега – „Чи ти хочеш працювати з такою програмою цілих пів року?” , і він почав трошки думати, тобто не відповів зразу з задоволенням : „Так, звичайно, я буду займатися!” Але саме в такому настрої були його батьки. Я пояснив для усієї сім'ї, що займатися цією програмою може лише та людина, яка заїкається. Батьки можуть лише допомагати у корекції мовлення під час роботи, аналізуючи її ззовні. Можуть допомагати виправляти допущені помилки.

Звичайно я пояснюю, щоб ці виправлення були з позитивними емоціями. Після деяких міркувань Олег сказав, що звичайно він буде працювати з програмою так, як він це робив у нас в центрі.

Було пояснено, що у випадку, коли людина забула, або сумнівається, що заняття проходить правильно, вона повинна обов'язково зателефонувати до лікаря з усіма своїми запитаннями і у випадку необхідності записатися на прийом, щоб приїхати на консультацію. Ці умови зроблені для того, щоб тренування відбувалися вірно, як це було показано в центрі.

Через деякий час тато зателефонував і записав Олега на повторний прийом. Приїхавши на консультацію, я запитав у Олега чи є в нього якісь незрозумілості під час роботи з програмою і як говорити після роботи з програмою. Слід зауважити, що Олег попрацював кілька тижнів і стан його мовлення значно покращився. Але це не був такий результат, як потрібно.

Я запитав його чи він виконує всі настанови, які потрібно при роботі з програмою. Він мовчав. Але тато пояснив, що інколи мама, або тато примушують його займатися. У такому випадку після узгодження питань з розумінням правильної роботи я переходжу на питання про потрібність якісного життя. Я ніколи не примушую дитину займатися, і не є прибічником ідеї, щоб дитину примушували займатися батьки. Тому у більшості випадків розуміючи не достатню мотивацію до правильної мови я прагну більш дотепно пояснити дитині, що якість її життя дуже сильно залежить від слухняності батькам.

Звичайно, право вибору завжди залишається за нею, і тому я просто розповідаю про правильність дисципліни у житті людини і про виховання душевних сил, які дуже знадобляться у дорослому житті. Часто повторна консультація набагато більше подобається батькам, але така позиція просто необхідна, тому що коли людина знає і вміє і може робити правильно і розуміє, що це добре, але не робить цього, то це означає, що в неї зменшується, або зменшена цікавість до життя.

Ось тому я просто пояснив Олегові, що дисципліна та відповідальність є досить сильними рисами чоловічого характеру і виховувати їх треба не лише під час роботи з програмою, яка в свою чергу підсилює ефект лідерського голосу, але ці риси є просто загально-необхідними для того, щоб вчитися жити. Я впевнений, що після таких розмов мислення дитини змінюється оскільки в кабінеті лікаря вона почула саме те, що їй так часто говорили батьки. Це стосується не тільки восьмирічних діток, але й багатьох юнаків та дівчат. Ось тому перш ніж записатися на прийом слід добре поспілкуватися зі своєю дитиною, щоб дізнатися про тверде рішення працювати, якщо ж дитина не хоче, то її потрібно зацікавлювати, а не примушувати. Якщо батьки не знають, як це зробити, то тоді не треба хвилюватися, а лише дочекатися часу, коли дитина сама підійде і запитається як можна змінити власне мовлення.

З повагою лікар київської філії, Сухомлин О. М.

Ключевые слова: лечение заикания

Еще рекомендуем:
Ложь, это идеальный способ манипулировать людьми. И все мы этим пользуемся. Как, возмутятся некоторые, я никогда и никем не манипулирую. Я отвечу так: «В лучшем случае, вы делаете это неосознанно. А так, между прочим».

В свое время НИЦ биокибернетики, выполняя работы по заказу военных, разрабатывал методики программного устранения разрывов речи в реальном времени при технических неполадках. И вот оказалось, что данные методики также могут успешно применяться для устранения разрывов речи при заикании. Где прячется заикание. Этот «побочный» эффект нас весьма заинтересовал.

Воспитание сводилось к побоям и крикам. Маленький Жерар Депардье стал заикаться. Я думаю, что для многих стала понятна причина возникновения заикания. И как многие дети, вообще перешел на общение жестами и короткими фразами. И позже, уже учась в начальной школе, он старался отмалчиваться на уроках, так как чувствовал себя неуверенно.

Нравится

Преодоление психологического страха

From Заикание news
Психологическое состояние человека, который заикается часто, бывает достаточно тяжелым. Это связано с тем, что когда человек чувствует как на него реагируют другие, то он в большинстве случаев страдает. Хотя есть такие, которые относятся к своей проблеме достаточно спокойно, но это, скорее исключение.

Страх чаще всего обусловленный невозможностью сказать слова, или предложения в таком порядке, в котором человек хотел бы это сделать. Поэтому он, либо ищет другие слова для того, чтобы оформить свою мысль, либо тянет какой-то дополнительный гласный звук, вставляя его между словами, или просто желает сделать это в письменном виде. В любом случае, такая психологическая защита не дает желаемый результат, поскольку постоянно создает достаточно сильное напряжение, которое в свою очередь очень сильно влияет на самочувствие человека.

Человек начинает о себе думать, что он не такой, как все, говорить согласно своих мыслей и этот патологический круг замыкается на его поступках. Человек не идет, чтобы устроиться на ту работу, на которую желает, не встречается с тем человеком с каким хотел бы и это связано с языковым процессом. Таким образом, человек попадает в зависимость от своего заикания.

Знание неизменного и постоянного речевого закона (язык – это непрерывный озвученный выдох) позволяет ему на физическом уровне мгновенно избавиться от нарушенного патологического процесса. Но я достаточно часто наблюдал, что привычка бояться своей речи принуждает человека даже, зная, как правильно говорить, держаться за старые привычки. Человек думает, как он привык думать раньше. Потому-то, особенно на повторных консультациях я обращаю внимание своих пациентов на то, что когда они уже знают, как правильно говорить, и умеют это делать, им нужно держаться речевого процесса здорового человека.

Они должны думать, как здоровые, говорить, как здоровые (именно этому я учу их на занятии) и разговаривать на работе, не думая о том, что когда-то заикались, поскольку сама мысль о таком положении психологически нагружает человека. А это не дает возможность в полной мере зафиксировать условный рефлекс.

В большинстве случаев это касается людей после 30 лет. Следует задуматься над тем, что каждое слово несет в себе могущественную творческую силу, оно воспитывает в человеке дальнейшую систему мышления, разговора и поведения в обществе. Вот, потому не нужно бояться правильного способа мышления о себе, когда человек знает, как правильно говорить. Я верю в то, что у каждого человека есть свое призвание на этой земле. Кто-то является преподавателем, кому-то нужно быть хирургом, кому-то заниматься детками в детском саду, но всех нас объединяет то, что мы не просто созданы для добра и блага других, а имеем также возможность посредством слова создавать благосостояние в той среде, в которой мы находимся.

С уважением, врач киевского филиала Сухомлин О.Н.

Ключевые слова: заикание, психология

Еще рекомендуем:
Вы хоть когда-нибудь выдели, чтобы Дмитрий Певцов заикался на сцене? Лично я нет. И знаете почему? Потому, что его герои не заикаются. Роли заикающихся ему пока не дают. Вот и играет с хорошей речью. И поет песни. Не для того, чтобы лечить заикание песней, а для души.

Чтобы не попасть в эти пресловутые 70%, всем родителям необходимо провести данный эксперимент? Совершенно верно. И даже если заикание или логоневроз уже проявились, мы в состоянии их компенсировать. Остальные 30–35% наших пациентов — это люди, у которых заикание возникло в момент становления речи (так называемое врожденное заикание), после перенесенных интоксикаций, наркоза и т.д.

Иногда бывало, что сотрудник разговаривает по телефону и я, понимая, что он не может прекратить разговор, но очень этого хочет, громко «вызывал» говорящего к начальнику. Так громко, чтобы его собеседник это тоже услышал. И тогда мой коллега с благодарностью мне улыбался. Вы сейчас скажите, что ведь это ложь. И я, опустив глаза, с вами соглашусь. Но у меня есть оправдание: я спас человека от энергетического вампира, который через телефонную трубку высасывал из него жизненные силы.

Нравится

Подолання психологічного страху

From Заикание news

Психологічний стан людини, яка заїкаїться часто буває досить тяжким. Це повязано з тим, що коли людина відчуває як на неї реагують інші, то вона у білшості випадків страждає. Хоча є такі, які відносяться до своєї проблеми досить спокійно, але це, скоріше, виключення з правил.

Страх частіше всього зумовлений неможливістю сказати слів, або речень у такому порядку у якому людина хотіла б це зробити. Тому вона шукає або інші слова для того, щоб оформити свою думку, або тягне якийсь додатковий голосний звук, включаючи його між словами, або просто бажає зробити цю справу письмово. У будь-якому випадку такий психологічний захист не дає бажаного результату, оскільки постійно створює досить сильну напругу, яка у свою чергу дуже ясркво впливає на самопочуття людини.

Людина починає про себе думати, що вона не така, як усі, говорити згідно своїх думок і це паталогічне коло замикається на її вчинках. Людина не йде, щоб влаштуватися на ту роботу, на яку бажає, не зустрічається з тією людиною з якою б хотіла та інше, що повязане з мовним процесом. Таким чином, людина потрапляє у залежність від свого заїкання.

Знання незмінного і постійного мовного закону (мова – це безперервний озвучений видох) дозволяє їй на фізичному рівні миттєво позбутися порушеного паталогічного процесу. Але я досить часто спостерігав, що звичка боятися своєї мови примушує людину навіть, знаючи, як правильно говорити, триматися за старі звички. Людина думає, як вона звикла думати раніше. Ось тому, особливо на повторних консультаціях я наголошую своїм пацієнтам, що коли вони вже знають як правильно говорити, і вміють це робити, їм потрібно триматися мовного процесу здорової людини.

Вони повинні думати, як здорові, говорити, як здорові (саме цьому я навчаю їх на занятті) і розмовляти на роботі не думаючи про те, що колись заїкались. Оскільки сама думка про таке становище психологічно навантажує людину. А це не дає змоги у повній мірі зафіксувати умовний рефлекс.

У більшості випадків це стосується людей після 30 років. Слід замислитися над тим, що кожне слово несе в собі могутню творчу силу, воно виховує у людині подальшу систему мислення, говоріння і поведінки у суспільстві. Ось, тому не потрібно боятися правильного способу мислення про себе, коли людина знає як правильно гворити. Я вірю в те, що у кожної людини є своє покликання на цій землі: хтось є викладач, комусь потрібно бути хірургом, комусь займатися дітками у дитячому садочку, але всіх нас обєднує те, що ми не просто створені для добра та блага інших, а маємо спосіб через слова дуже багато творити добробуту у тій сфері де ми знаходимось.

З повагою, лікар київської філії Сухомлин О.М.

Ключевые слова: заикание, психология

Еще рекомендуем:
Несмотря на неповторимую уникальность каждого человека, существуют общие принципы развития голоса, его мутации и становления. Говорить «своим» голосом. В каждом возрасте природа выбирает один из нескольких возможных анатомических резонаторов организма и делает его ведущим, главным. Выбор зависит от возраста и гормонов, которые определяют длину голосовых связок, наследственных анатомических особенностей и т. д.

За все прожитые годы он сделал вывод, что если бы не испугался тогда, в детстве, то вероятнее всего не достиг бы того, что имеет сейчас. Вырос бы нормальным ребенком. Вряд ли бы занимался музыкой. Строил бы корабли. Спасибо заиканию. Жил бы в своем маленьком мире, и никто бы не знал, что есть такой человек «Константин Меладзе». Да, и брата тоже вряд ли бы знали.

Вернее не правдивость, а наблюдательность ее автора, Карло Коллоди. Правдивость «старого» Карло в том, что человек, когда говорит неправду, непременно тянется к носу. То ли почесать его, то ли просто потрогать. Как бы проверяя: не растет ли? Почему это происходит? Детектор лжи. Жесты.Точного физиологического ответа на этот вопрос я не нашел. Возможно, это происходят от волнения, что твою ложь раскроют и нос, как самая «передовая» часть человека, дрожит от предчувствия разоблачения. А возможно человек начинает учащеннее дышать, и волоски в носу щекочут лгуна?

Нравится